just вірші

Пінг - Понг

-добридень-
-здрастуйте-
-як справи?-
-спасибі - добре - як у вас?-
-робота- літо - спека - спрага-
-а настрій?-
-добре-
-все гаразд-
-неправда-очі-
-вам здалося-
-ви зблідли-
-обережно - м'яч-
вогнем мовчання зайнялося-
схрестились погляди - пробач-
кажи слова легкі й порожні-
кажи їх знов - кажи їх знов!-
а так, так дивитися не можна-
в настільнім тенісі розмов!

Ліна Костенко

***

Шипшина важко віддає плоди

Вона людей хапає за рукава.

Вона кричить: - Людино, підожди!

О, підожди, людино, будь ласкава.

Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!

Одна пташина так мене просила!

Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.

І просто осінь, щоб була красива.

Ліна Костенко

***

За літом літо, літо літо лове,

Чорніє ніч, де вчора день ходив.

І сивіє життя, як поле ковилове,

Як дивне диво з-поміж дивних див.

Що посміхалося - сьогодні у задумі.

І що журилося - не журиться, мовчить.

Мовчить печаль, і сум мовчить у сумі.

І ти мовчиш. Мовчання, й те мовчить.

Не оглядайся! Що ти, що з тобою?

Не оглядайсь! Біжи, біжи бігом.

А тихо як... І місяць під водою,

Неначе совість плаче під вікном...

Дурний, та й все!... Дивись, яка пора!

Дивись, яке зіходить товариство!

І в твоїй долі вибито вогнисто:

Земля твоя й Вітчизна - не мара!

Є правда і любов! І є святий поріг,

Де тиша битви виліплена з крику.

Її творив ти. Нею бив, як міг.

Священна сивина життя цього довіку.

Микола Вінграновський

***

Оттак. Горілки хміль жорстокий,

Корчма, шинкарка, гурт п'яниць.

Там, де доріг життя - розтоки,

Там, де немає таємниць.

Там все просте, як срібна гривня,

Якою платиш за питво.

Там все перед майбутнім рівні

Скарбами скорботи і мертвот.

Ридає скрипка. Тужить бубон.

Не чуть...Горілка заглуша.

В обіймах божевілля й згуби

Тремтить розхристана душа.

Надихане, слизьке повітря

Ковтають спалені уста.

...Горілка все обмиє й витре,

Тяжка, жорстока і проста.

Євген Маланюк

Вчора

Німий осінній день над полем

Сіріє мертвим мовчанням,

А ми похмуре небо молим,

Шлемо надії сірим дням.

А ми йдемо самі стернями

В закутий сумом небосхил,

Де небо в захваті нестями

Припало до землі без сил.

Далеко бідне око бачить -

Там села, села між ярів...

О, Мати! Очі знов заплачуть

З-під мукою зіпнутих брів.

О, Мати! Серце б'є, як птиця,

До тебе зламаним крилом:

Куди ж іти? І як молиться?

Де той тропар? Де той псалом?

Євгеній Маланюк

"Ти ждеш іще народження для себе, а смерть ввійшла у тебе вже давно"

Василь Стус

***

Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,

сталить твій дух - тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб'є з власної тропи.

На ній і стій, і стій - допоки скону,

допоки світу й сонця - стій і стій.

Хай шлях - до раю, пекла чи полону -

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік.

Василь Стус

***

В болотах жаби рай знайшли

І там плодились і згнивали

А десь над ними клекотали

В повітрі чистому орли

І туркіт жаб ,і дух гнилий

До їх туманами знімались,

І до болот орли спускались

Та виливали гнів палкий

Та жаби всі в сетках турбот,

На клект орлячий не зважали,

Жили, плодились і згнивали

В багні смердючому болот

І повні скорбного чуття,

Орли за хмарами літали

І ситих жаб уже не звали

З болот до вищого життя

Олександр Олесь