Над

   В якийсь момент стало неможливим передати словами життя та емоції. Мова, слова, речення, букви, звуки - переважно ними ми транслюємо своє самопочуття. Але те, що всередині часто неможливо озвучити. Здається, навіть, тиша не здатна тут допомогти. Оце так сидиш на зеленій травичці, сонце світить, реклама по радіо з десятками різних голосів, енергій. Здавалося б все доволі просто, можна описати ситуацію, словами намалювати картину, передати атмосферу. Але є речі, які ти лише відчуваєш і нічого не можеш більше, тільки пропускати крізь себе. Можливо, музика здатна? Це ж прямо, комбо, посиленні мелодією слова. Гадаю, наші органи чуття - прекрасні, довершені цілковито, вони настільки розвинуті сприймати світ, аж не віриться, яка то сила. Особливо, коли вони всі працюють разом, як єдине ціле. Ти не просто відчуваєш порив вітру, ти його чуєш, можеш навіть понюхати, що він несе, можеш побачити його через листки дерев, що танцюють з ним. Рахую, що це фантастично, магія в житті, справжня))

   Є певно ще якесь чуття, невидиме для всіх інших, якесь ефірне, неможливе, але існує. Воно може працювати й наодинці, але неймовірне в колаборації, щось таке, що ти просто відчуваєш. І я кажу про більше, ніж просто гормони, що змушують наш мозок перебувати в певному стані. Щось глибше, що торкається твого Духу, відчуваєш не своїм Я, не своїм Коментатором, а чимось дуууже тонким. Треба вчитися жити оцим тонким. Навіть не вчитися, а дозволяти собі жити Ним. Знову ж таки, словами не передати. 

   Цікаво, як світ відчували кіммерійці, до виникнення мови? Як вони сприймали все навколо? Адже органи чуття були сформовані і, по ідеї, оце тонке чуття теж мало бути. А що, як воно було настільки Над, що через нього та його допомогою з'явилася мова? 

   Ця гармонія, ця взаємодія сил Всього - щось неможливе для усвідомлення.

H. Y.