Demon

Я стою на зупинці, чекаю транспорт, щоб поїхати на потрібне місце та здихатися біса, замкненого в моєму відрі з-під фарби. Я маю зробити це чим скоріше, бо від цього залежить як швидко я дістануся Каті. По якійсь причині, вона в небезпеці, і потребує мого захисту, потрібно поспішати.
До мене підходить якийсь чоловік. Неприємний на лице, товсте пузо виглядає з-під футболки, лукава посмішка, жирні брудні руки, певно від тої їжі що він в себе запихав, перед тим як підійти до мене. Він починає говорити, що не варто мені тут стояти з цим відром, воно мені не належить і він краще знає що з ним робити. Я відмовляю , прошу йти своєю дорогою та лишити мене в спокої. Він наполягає та починає погрожувати. Каже що він володіє магією і зараз випустить цього біса в люди. Він знає. Це до добра не приведе. Я починаю нервувати, навколо багато людей, я не віддаю, він починає щось приговорювати собі під ніс. Я розумію, що зараз буде неминуче. Я б'ю його з кулака, прямо в ніс, починається сутичка. Людям навколо - все одно. У нас відкритий конфлікт, що перейшов у бійку. Він продовжує бурмотіти та час від часу кидатися гидкими фразами, які я не хочу чути, давить на болюче, наче знає де в мене рани. Я б'ю, увертаюся від його ручищ, відчуваю: що з відерцем, яке досі в моїй руці, щось не так. Ми поступово змінюємо локацію нашої битви, це вже більше ніж бійка. Це боротьба світлого та темного. Я замахуюся та починаю гатити його відром, що є сили, воно наче моя найміцніша зброя, кожен удар завдає сильного болю моєму противнику. І ось я наношу ще один удар, ручка ламається, але разом з моїм пошкодженим відром, відлітає його ліва рука. Вона просто відрізана, постраждала так само як відро. Можливо в цьому є зв'язок? Він послабшав, але й сила того сосуду, що стримує біса - також. Я це відчуваю. Той чоловік кричить мені: "думаєш, бісові потрібна рука, щоб тебе знищити? Зараз я покажу тобі всю силу зла!" з цими словами він починає свою магію, щось говорить, кричить, призиваючи демона вселитися в нього. Я відкидаю відро та накидаюся на нього, жорстка боротьба, я роблю все що в моїх силах, мої руки наче збожеволіли, я намагаюся його бити, душити, царапати. Він не зупиняється зі своїми обрядами. Я валю його на землю, застрибую зверху і починаю кусати ту руку що лишилася... Я відриваю шматок його плоті, невеликий, але потім я кусаю та відриваю ще, і ще, і ще.... Один за одним, його плече наче пошматована тряпка. Тепер йому не до сміху, він запитує в мене, вже голосом провини та страху, чому я це роблю, чому я завдаю йому такого тваринного болю? Я нахиляюся прямо до його обличчя, моє серце наче вистрибує з тіла, я дивлюся в його праве око та плюю в нього, чимось на кшталт змішаної землі, заварки з-під чаю та слиною. Виглядає це огидно. Він починає плакати в нерозумінні, що відбувається. Я думаю над запитанням, стосовно його пошматованої руки. І до мене доходить. Я посміхаюся йому в обличчя, такою страшною посмішкою, що мурахи бігають по тілу. Моє око прямо біля його, ніс до носу, моя слина капає на його обличчя і я шепочу: "з чого ти взяв, що демон обере тебе?" І я відриваю його голову, розриваю, знищую. Немає. Всередині така злість, така агресія, але разом з тим величезна сила. Я дихаю по-новому, відчуваю кожну краплини крові в мені, та на мені, мої очі широко відкриті, я дихаю на повні груди та кричу на все це поле серед якого була наша битва. Кричу на повні груди, всі м'язи мого тіла напружуються та допомагають мені відтворювати цей несамовитий рев. Всередині мого тіла боротьба, між мною та тим клятим бісом. Я не знаю що буде далі, з таким відчуттям агресії я прокидаюся.
В мене дуже сильно болить голова, відчуття наче температура, навіть болить щелепа, але дихаю я так чисто й на повні груди (що дивно під час хвороби) все ломить, але особливо моя увага направлена на біль в голові. Вже ставалося подібне, але тоді боліла голова та разом з нею було збите дихання та піт, бо тоді було страшно. Цього разу, мені не страшно, я просто сприймаю все не так, набагато ясніше, ширше, не фізично, а наче відчуваю все своїм нутром.

H.Y.