Covid-19
Останні два роки життя, починаючи з пандемії, стали для мене неабияким викликом.
Спробую максимально структуризувати цей лонгрід і почну, певно, з асоціальності.
Мені завжди було легко знайти спільну мову з людьми та влитися в будь-яку двіжуху, та разом з цим я завжди вважала, що мені більш притаманна інтроверсія. З початком карантину я почала помічати, що то не зовсім правда)) Пробувши пів року в ізоляції ( без спілкування з «моїми» людьми) зрозуміла, що на самоті почуваю себе максимально не в своїй тарілці. Не вистачає того сміху до болю в животі, не вистачає дружніх обіймів та людського тепла. Самотність почала охоплювати мене від кінчиків пальців до останньої волосинки на голові, онлайн чатинг не компенсував необхідних емоцій і мій мозок почав потроху знищувати сам себе. Вічне самокопання, тривожність, бентега - нєпріятнінько. Проаналізувавши своє минуле, свою поведінку в компанії - я почала усвідомлювати, що я ще той екстраверт)) Людині потрібна людина, як не крути.
Зникнення близької людини з радарів.
Хто знайомий зі мною ближче - знає моє ставлення до стосунків та з якою самовіддачею я їх будую, якщо кохаю - то зроблю все, що в моїх силах, просто «Весь цей світ покладу біля твоїх ніг...». І якось трапилася людина на моєму шляху, заради якої мені по істинні хотілося жити)) і рожеві дитячі окуляри просто злилися з моїми очима, ахах. Мені здавалося, що цей Світ прекрасний, що в ньому немає перешкод, які неможливо подолати, особливо, коли йдеш з Тою самою пліч-о-пліч, проте вся магія рано чи пізно закінчується. Сказати, що мене дезорієнтувало, після зникнення цієї опори - не сказати нічого. З того моменту почався найтяжчий період мого життя, ніколи раніше я не відчувала такої Тотальної пустоти і такого нерозуміння, що робити далі. Мені знадобилося пів року, щоб припинити засинати та жити з цією людиною, в моїх думках, та то був ще далеко не кінець цієї історії. Хто був знайомий зі мною раніше - 100% помітив ці зміни. Спочатку в мене була сильна туга за минулою версією себе та якось звиклося. Протягом цього часу багато чого відбувалося з моїм життям, в ньому з'являлися нові люди, але враження в мене було, немов я дивлюся фільм зі сторони, а не граю в ньому головну роль. Тому визначення «живий мрець» стало моїм стабільним станом і тільки декілька годин на тиждень, під час занять дайвінгом, мені вдавалося відчути, що я живу, а не існую, вдихнути цього «свіжого» повітря.
Бронхіальна астма.
Після нового року
мені поставили діагноз БА, скоріше за все, як наслідок корони, яку я перенесла,
як звичайну застуду. Мем смешной, ситуация страшная, мені було дуже і дуууже
важко дихати і це було взагалі не круто. Скажімо так, ця болячка підлила масла
у вогонь. Я застрягла в селі на декілька місяців (власне, це було моє бажання
лишатися там). Я люблю свою місцину і взагалі романтика простого життя мене
захоплює, проте того разу було трохи інакше. Я заховалася в своєму будинку, як
в цитаделі і повністю ізолювалася від зовнішнього світу, 2 тижні просто випали
з реальності. Мій день був схожий на: прокинутися о третій по обіді, увімкнути
ноут та грати в ігри до ранку заправляючи це все діло постійними перекусами
всякого лайна в гігантських об'ємах. За той час моя вага скакала по 10 кг
туди-сюди, як на американських гірках - ті ще веселощі для організму. Загалом,
це був темний період, дуже темний, в моїй голові крутилися мерзенні думки, я
днями не виходила з будинку, не слідкувала за собою і в якийсь момент, зловивши
чергову істерику мені стало страшно, я відчула, що втрачаю контроль над
ситуацією.
Взлітаємо.
Я прийняла рішення, не без допомоги певних людей (дякую!), повернутися до Києва та піти до психотерапевта. Після декількох сеансів, мені стало легше, з'явилася мотивація піти на роботу, дисциплінувала себе, наладнала режим сну + активність столиці, мені не було часу копатися в думках. Потім почалася сесія, а враховуючи, свій стан напередодні, коли мені було явно не до навчання - довелося тягнути хвости з усіх сил, і тут не обійшлося без відер кави та алкоголю. Так, було важкувато жити в такому ритмі, але це був чудовий час, бо в цій всій «канєтєлі» з'явилася дууууже доленосна Людина, вона принесла з собою таке Сяйво, шо проооостооооо. На цьому моменті я подумала, ну все, я в порядку, все чьотінько, живьом-живьом.
Update.
На такому класному, піднесеному стані я кинула алкоголь, припинила юзати каву (до тієї сесії, в принципі, не пила каву) та я не врахувала одну деталь, що це все має неабиякий вплив на психіку і кидати такі речі, так швидко, не можна))) На додачу, мені довелося їхати на виробничу практику в глухомань, де мене знову накрила самотність, при чому, різко. Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову. Збитий режим сну - done, компульсивні переїдання - done, відсутність живого спілкування - done, самокопання - be like. Тітка запросила мене до себе, в Німеччину, погостювати який місяць. Це було максимально в тему, відволіктися від своєї буденності. Через карантин не виїжджала з України 1,5 року, а такі акції можуть бути небезпечні для вашого здоров'я, ахахах. Ця поїздка мала б бути класним відпочинком, та насправді виявилася таким випробуванням для моєї душі, що та темрява, яка була взимку здалася мені просто легкими сутінками)) Та як не було важко, я відчула, що моя версія Android оновилася на 98%, я розуміла, що це ще не кінець, але я вже десь поруч з фінішем.
Дайвінг.
По приїзду в Україну, ще з купкою відкритих питань в моїй голові, я зупинилася у мами на тиждень, бо після такого «тріпу» їхати в пустий гуртожиток - пряма дорога в зворотній бік, а наступати на ті ж самі граблі вже якось не хотілося))) В результаті, спостерігаючи всю цю картину, мама подарувала мені поїздку в Єгипет, дайвити. Ця поїздка остаточно перевернула мою свідомість. Підводний світ, то просто космос, щось нереальне, після кожного занурення повертаєшся на поверхню наче з іншої планети - це насолода в чистому вигляді. Дайвінг став вишенькою на торті.
Можливо, це якось символічно, але зараз я почуваюся, немов повернулася на поверхню після затяжного занурення на яке мені ледь вистачило балонів, але ж як то приємно повернутися і дихати повітрям, Тут і Зараз.
H.Y,
написано 02.11.2021р